Про Львів

Львів – одне з найкрасивіших міст України та східної Європи. Щороку місто Лева відвідує понад 2,5 мільйони туристів!  

Таку велику кількість прихильників можна легко пояснити – адже Львів дійсно на диво багатогранний. Хтось їде сюди поласувати легендарною львівською кавою чи шоколадом, хтось хоче походити по атмосферним кнайпам, хтось любить шумні фестивалі, хтось – театр, поезію та джаз, а хтось їде за романтикою старого міста та історією. Але кожен знайде у місті Лева те, що шукає.  

Історія Львова і справді цікава та насичена – влада та архітектура змінювались, проте одне завжди залишалось незмінним: атмосфера. А відчути цю атмосферу сповна можна тільки знаючи, через що пройшло місто Лева протягом років свого існування. Сьогодні ми вам у цьому допоможемо!

У нашій статті Ви не знайдете багато нудних дат та прізвищ всіх князів з роками їх правління. Тільки цікаві факти з історії Львова, про які ви, швидше за все, ще не чули.

Читайте далі!

Гостинно запрошуємо відвідати наш готель у Львові.

ЛЮДИ КАЖУТЬ: легенди та факти про створення міста Лева

Кожен львів’янин, та чого вже там, кожен українець знає напевне, як і ким був заснований Львів. Це саме та історія, яку люблять і запам’ятовують школярі. Проте, на кожен факт, якщо пошукати, завжди знайдеться декілька цікавих народних легенд. Хіба ми можемо про них не розповісти?

Легенда про левів

Коли Львова ще не було, на його сучасній території можна було знайти тільки невеличкі села, заховані серед гір, що завжди захищали селян він набігів ворогів.

Густі ліси навколо завжди допомагали селянам – тут можна було і полювати, і прогулятись чудовими теплими деньками, і заховатись від періодичних набігів… Тож ніхто й гадки не мав, що у лісі є чого боятись.

Та одного дня селяни помітили, що почали зникати люди. Виявилось, що це справа рук Лева, який підстерігав сміливців, що гуляли у лісі наодинці, ловив їх і затягував у свою печеру. Більше звідти ніхто не повертався.

Селяни знали, що самотужки їм зі звіром не впоратись, тому коли у місцевій корчмі з’явився сміливець – лицар, котрий дав обіцянку вбити лева, вони вирішили зробити все, щоб допомогти.

Для того, щоб перемогти хижака, лицарю потрібні були меч та лати неймовірної міцності – такі, щоб їх не зламала жодна сила і міць. Днями й ночами сільські майстри кували, але нічого не виходило, міцність була недостатньою. І коли вже надії не було, порада випадкового подорожнього врятувала селян.

«Я знаю, як перемогти звіра! Усі молоді дівчата з усіх сіл повинні вколоти мізинці голкою і крапнути декілька крапель крові до чану. А вже тоді занурити лицарські обладунки у цей чан!»

Так селянки й зробили, а сміливому лицарю вдалося перемогти ненаситного звіра!

Гору Лева біля Львова тому так і назвали, у честь цієї легенди, згідно з нею, і сам Львів названий Львовом саме завдяки царю звірів.

Досить романтично, чи не так?

Звичайно, легенди все одно залишаються легендами, а історичні факти – фактами. Проте книжкова шкільна історія – не завжди говорить правду… І де та правда? Хто знає.

Коли заснували Львів: невже історики помиляються

Якщо розбудити будь-якого львів’янина серед ночі і запитати, хто заснував Львів, відповідь буде швидка і однозначна: «Данило Галицький, хто ж ще». 

Словом, ведемо ми до того, що у тих, хто історією не зовсім цікавиться, ніколи і не виникало жодних сумнівів, що саме Галицький є батьком культурної столиці України. Проте сьогодні у істориків з’являються сумніви щодо того, хто насправді поклав перший камінь сучасного Львова.

Виявляється, питання стоїть у році, з якого починається історія міста.

Офіційною датою заснування Львова вважається 1256 рік – з’явилась ця дата з літопису про пожежу у місті Холм, де вперше писемно згадали Львів. Аж зі Львова, пишуть, було видно, як палає Холм!

 

Повертаючись до теми нічних запитань – розбудивши з цим же запитанням історика Івана Паславського, чітку відповідь ми б не отримали.  Адже сам він був тією людиною, що виявив у французькому літописі Мішеля Лє Кієна іншу дату – 1240 рік.

Насправді, висновок про більш раннє заснування Львова напрошується і без європейських літописів – адже для того, аби бути згаданим, як повноцінне місто, у літописі про пожежу, Львів уже мав бути повноцінним містом. А це означає, що на момент 1256 року Львів уже функціонував як місто протягом мінімум декількох років.

Крім того, існує ще декілька фактів, що свідчать про інакшу дату заснування. І пов’язані вони з ще одним відомим для української історії іменем…

Тож леви, Данило Галицький чи може хто інший?

Ви колись чули версію про те, що Львів був заснований не в честь сина Данила Галицького Лева, а, власно, Левом Даниловичем? Звичайно, якщо брати до уваги початкову дату – 1240 рік,  то Лев тоді був ще досить молодим. Всього від 12 до 15 років.

Проте історики стверджують, що у ті часи це вважалось ледь не повноліттям, а сам Лев у 1245 році уже брав участь у бою під Перемишлем зі своїм батьком. Це говорить про те, що вже тоді він був здатний самостійно і свідомо приймати рішення. Проте, які є докази?

Декілька фактів, якими апелюють історики, що підтримують версію заснування нашого міста Левом Даниловичем:

• Анонімний каталонський географ XІV ст. свідчив про те, що «з Польщею межує королівство Лева, а столицею його є місто Лева»;
• Записи російського мандрівника Федора Глінки за 1805 рік свідчать про 1245 рік заснування міста. І заснування його чоловіком Белли, сестри угорського короля, якого звали Левом. Спиратись на ці свідчення дозволяє той факт, що Глінка бував у Львівській університетській бібліотеці у 1805 році, тож цілком можливо міг бачити документи та літописи, що не збереглися сьогодні;
• «Князь Лев поклав мені підвалини, нащадки дали ім’я Леонтополіс», – саме такий напис, за дослідженими істориком Леонтієм Войтовичем джерелами, прикрашав галицьку браму;
• Ну і основне – Перемишльське та Белзьке князівства у 13 столітті уже належали Леву, а Львів був заснований на їх межі.

У будь-якому випадку, князь Данило Галицький був видатною постаттю – відважним та справедливим, і до розвитку Львова та навколишніх земель доклав чимало зусиль.

Тож, важко сказати, хто справді заснував Львів, проте є один факт, щодо якого немає жодних суперечок – місто у них вийшло чудове. =)

Історія стверджує: як Львів жив і змінювався

Історія формування міста Лева у його сучасному вигляді – довга і важка. За час свого існування львів’яни пережили багато – постійно змінювалась влада, місто не переставали перебудовувати, змінювалась його функція та зовнішній вигляд. Львів палили і руйнували, часом його жителів обмежували у правах і розвитку, а іноді – заохочували і допомагали. Яким тільки Львів не був у різних значеннях – і польським, і німецьким, і австрійським… І врешті-решт став істинно-українським. Став тим містом, яке без сумніву можна назвати культурною столицею України.

Цей довгий шлях перешкод на шляху і зробив Львів таким, який він є зараз – різноманітним, багатонаціональним, цікавим і незвичайним.

Довгі роки формування. Як все було – читайте далі.

Як все починалось: давній Львів

Львів має дві дійсно важливі особливості: вкрай вигідне зі стратегічної точки зору розташування і краєвиди неймовірної краси. Стоїть він на 7 горбах, зовсім так само, як і Рим, оточений лісами та ріками.

Саме тому, коли у 12 столітті Данило Галицький проїжджав повз, він не зміг не звернути уваги на такі завидні землі. І вирішив залишитись тут. На Високому Замку заховали скарби і приставили чисельні охоронні загони.

Син Галицького Лев був одружений з Констанцією, донькою угорського короля. А як це – мати дружину блакитної крові і не мати свого міста? Тоді батько презентував Леву місто, назване в його честь. З тих пір Лев мав владу робити там все, чого бажає душа! І місто почало розвиватись.

Син Галицького Лев був одружений з Констанцією, донькою угорського короля. А як це – мати дружину блакитної крові і не мати свого міста? Тоді батько презентував Леву місто, назване в його честь. З тих пір Лев мав владу робити там все, чого бажає душа! І місто почало розвиватись.

Цікаво те, що Констанція, звичайно, як і всі європейки, була католичкою, і, перебуваючи постійно далеко від дому і від звичної для неї культури і релігії, сумувала. Лев вирішив зробити подарунок дружині і побудував католицький храм у романському стилі, названий іменем Івана Хрестителя.

У ті роки головною локацією міста була площа під Замковою Горою, де стояв палац князя та церква Святого Миколая. Там же, на площі Старий Ринок, і було найважливіше торгове місце, де завжди було багато людей і вирувало життя: купці з усього світу звозили сюди на продаж все – від срібла та зброї до справжнього грузинського вина та дорогого шовку.

У другій половині 13 століття Лев зробив Львів столицею держави. Проте довго панувати на своїй землі не довелося – Галицько-Волинське князівство тих років не тільки постійно піддавалось нападам монголо-татар, а й було серйозно послаблене внаслідок міжусобних чвар, тому Польському королівству не довелось докладати значних зусиль, щоб його завоювати.

Від поляків до німців: про життя людей, архітектурні стилі та владу

Коли Львів був у не найкращому своєму періоді, польський король Казимир ІІІ вирішив цим скористатись, і місто Лева на кілька довгих десятиліть перейшло під правління поляків. Місто Казимиру подобалось, особливо захоплювала його гора Високого Замку, проте він, чомусь, прийняв рішення щодо перенесення центру міста.

Тепер найактивніше життя було на болотистій рівнині ріки Полтва, а не на Старому Ринку. На перший погляд – вкрай дивне рішення, проте насправді воно мало сенс: по-перше, жодних перспектив розвитку та розширення для міста, оточеного горами й лісами, не було, а по-друге, Казимир ІІІ був вкрай  талановитим та досвідченим політиком і розумів, що для того, аби місто стало цілковито польським, без місця та прав для підкорених українців, воно має бути абсолютно новим. І він почав усе заново.

Німецька архітектура у Львові

Для того, щоб створити нове сучасне місто, король запросив до роботи німців, адже вважав, що ні українці, ні поляки, не зможуть побудувати його за найсучаснішими технологіями. Коли німецькі ремісники і будівельники прийнялись за справу, Львів важко стало називати українським і навіть польським. Місто стало повністю німецьким: не тільки архітектурний стиль був суто таким, це якраз і не було дивним – навіть акти львівського магістрату тих часів велися на німецькому діалекті. Більшість населення Львова складали німці, а саме місто нагадувало європейське.

Проте не довго судилося Львову залишатись готичним, у 1527 році відбулась масштабна пожежа, котра охопила ледь не все місто. І хоча спочатку жителі були ладні просто звідти їхати, та вирішили Львів відбудувати. Новим архітектурним експериментом став італійський ренесанс. Львів знову набув нового образу.

Про торгівлю і період розквіту

Не можна описувати Львів 14-15 століття, не закцентувавши увагу на його вагомій торгівельній місії. Оскільки місце розташування Львову було ідеальним для розвитку торгівлі (він був точкою перетину шляхів з Заходу на Схід), тут постійно активно продавали товари з усього світу. Сюди везли і килими, і прянощі, і коштовності, можна було знайти безліч фруктів, зброї та тканин.

Торгівельні таланти львів’ян

Цікавий факт – кажуть, що торгівельні таланти львів’ян відзначали всі, ледь не кожен місцевий житель мав вроджений хист до цієї нелегкої справи. Ще більше вгору справи пішли тоді, коли Львів отримав право складу. Сталось це у 1379 році і означало, що відтепер кожен купець, що просто проїжджав повз Львів, був зобов’язаний виставляти свої товари  у місті протягом 2 тижнів – вези далі тільки те, що тут не продав. Як ми казали, львів’яни уміли робити гроші і дуже скоро зрозуміли – тут можна заробити. І почали скуповувати все за мінімальними цінами, перепродаючи у рази дорожче. Таким чином вигравали усі: купці швидше збували товар, львів’яни збагачувались, додаючи монет до бюджету міста. Звісно, магістрат це тільки підтримував і робив все можливе, щоб місцева торгівля розвивалась. Дійшло до того, що жодних грошових операцій між собою на території Львова іноземні купці проводити не могли – тільки місцеві мали право купувати та продавати у своїх крамницях.

Середньовічний критий ринок. Мініатюра ХV ст.

Як львів’яни рибою торгували

Про справжній торгівельний талант місцевих жителів свідчить ще один факт: коли Турецька імперія захопила Крим і Балкани, і шляхи збуту товари були перервані, львів’яни не здалися. До цього саме вони провозили до Європи ікру та лососеву рибу з Чорного та Азовських морів. Коли це стало неможливим, Європа їсти рибу не перестала. А просто перейшла на «львівських щупаків». Розумні міщани почали самотужки виловлювати рибу у своїх річках і навіть розводити у власних ставках, солити її, сушити, або у свіжому вигляді продавати далі.

Рибна промисловість стає такою собі маркою міста. Проте цього було недостатньо і львів’яни почали виробляти віск, який доходив не тільки до Європи, а й навіть до Англії та Іспанії. Була створена власна торгівельна марка  з емблемою лева, а контроль якості продукції був настільки жорстким, що за фальшування воску міська влада, що повністю відповідала за процес, карала смертю.

Перша книга у Львові та Іван Федоров

Маючи достатньо коштів, Львів постійно розвивався, стаючи вагомим культурним центром. Саме у ті часи у всіх на вустах почало з’являтись ім’я Івана Федорова, так, саме того, що надрукував першу книгу. Вона побачила світ у 1574 році. На її сторінках були Дії та Послання Святих Апостолів. Цікаво те, що сам Федоров заявляв, що він «відновив занедбане у Львові книгодрукарство», що свідчить про існування друкарства й раніше.

Про період розквіту Львова

«Вся худоба, що її женуть з Поділля і Молдавії до Італії, проходить через це місто. Я об’їздив пів-Європи, побував у найславетніших містах світу, але в жодному не бачив стільки хліба. Тут величезна кількість пива і меду, не тільки місцевого, а й привезеного. Вино привозять з Молдавії, Угорщини, Греції. Інколи на Ринку можна побачити в стосах більше тисячі бочок вина. У цьому місті, як і у Венеції, на Ринку зустрінеш людей з усіх країн світу в своєму вбранні: козаків у великих кучмах, росіян у білих шапках, турків у білих чалмах, німців, італійців, іспанців – у короткому одязі. Кожен, якою б мовою він не розмовляв, знайде тут і свою мову. Місто віддалене на багато миль від моря, але коли побачиш, як на Ринку при бочках малмазії вирує натовп критян, турків, греків, італійців, зодягнених ще по корабельному, видається, неначе тут порт відразу за брамами міста», – так писав про Львів купець із Гданська Мартин Грюневег. Це був початок XVII століття і час, коли Львів став найбільшим і найбільш розвиненим містом країни, перевершивши за рівнем населення на розвитку навіть Київ.

Ціле польське королівство постачалось килимами, шовком та пахучим корінням зі Львова, ціни були низькі, що дозволяло місцевим жителям мати високий рівень життя, сюди переїжджали європейці, саме тут був найбільший склад вина у всій Європі.

Проте життєві труднощі завжди даються для того, щоб знати, що таке – розквіт і успіх. Довго добре все бути не могло – великі зміни чекали на Львів. І зміни не найприємніші.

Козацький період у Львові

Панорама Львова, др. половина XVIII ст. (1929) Зиґмунда Розвадовського і Станіслава Яновського

Ми вже казали, що Львів був (та й залишається) містом дуже розвиненим, як у плані торгівлі, так і у плані культури. Але крім цього він був ще й дуже добре захищеним. У історії відомо безліч облог Львова, які так і не закінчились успіхом у ворогів. Місто пережило більше 100 облог, так нікому і не підкорившись протягом трьох з половиною століть, можете собі уявити? Проте саме винятки породжують правила.

Усі ми звикли до факту козацтва та козаків, як до визволителів, як до періоду, який розповідаємо іноземним друзям, як до справжньої особливості української історії.

Богдан Хмельницький і облога Львова

Так воно і було, проте у контексті львівської історії досі ведеться суперечка: був Богдан Хмельницький людиною, що визволила українців з польського панування, чи справжнім і несамовитим загарбником, котрий мав за мету знищення процвітаючого європейського міста та знищення його жителів?

1648 рік. Уся країна охоплена визвольною війною українського люду проти польського панування. Козацько-татарське військо підійшло до мурів міста Лева.

Взяти Львів просто було неможливим. Але сплюндрувати його таки вдалось – околиці Львова уже були пограбовані і спалені, жінки з дітьми ховались у монастирях, хтось втікав, інші ж – обороняли місто, яке постійно обстрілювалось.

Факт – багато козаків і татар навіть взяли з собою десятки коней, щоб забрати все награбоване.

Все це призвело до того, що містяни пішли на вкрай сміливий крок – спалити будинки передмістя. На ранок Хмельницький побачив, що навколо – суцільне згарище, і зрозумів, що містяни просто так Львів не віддавати не стануть. Тоді було прийнято рішення – переговори. Коли львів’яни дізнались, що Хмельницький гостюватиме у полковника Головацького та обозного татар Піріс-Агу, то підкупили експертів подарунками – багато ж тоді золота та дарів їм принесли.

В результаті, ті розповіли Хмельницькому, який насправді Львів бідний, в рази зменшивши суму викупу за місто. Хитро, правда? Розрахувались за Львів сумою мінімум в три рази нижчою, чим могли б містяни за рахунок товарів і грошей.

За 7 років Хмельницький спробував знову, проте нічого так і не вийшло. Хороший приклад того, як потрібно любити та охороняти своє місто.

Лише у 1704 році Львів таки взяли – щоправда, не козаки, а король Швеції, 23-річний Карл XII.

Під Австрією та Польщею

Звичайно, постійні облоги, розрухи та епідемії не могли не позначитись на житті міста – населення стрімко падало, про жодний розвиток не могло йти мови, Польща слабшала з кожним днем.

Ще декілька десятків років до того важко було уявити, що таке сильне та стратегічно важливе місто зможуть просто забрати. Три сильні та процвітаючі держави – Австрія, Пруссія та Росія просто домовились між собою про поділ Польщі і Львів перейшов під австрійську владу.

Проте казати, що австрійське панування негативно вплинуло на місто було б неправильним. Швидше якраз навпаки – місто почало відновлюватись. Звичайно, змін було багато – безліч храмів було переформовано в казарми або в’язниці, деякі стали закладами освіти. Провели церковну реформу, за якої знищили безліч монастирів та церкв.

Місто було маленьким і знищеним, мури навколо нього вже давно не відігравали жодних функцій, саме тому їх забрали і почали будувати. Місто знову поміняло архітектурний стиль – цього разу він тяжів до класицизму.

Культура процвітала – видавнича справа почала процвітати, університет реорганізували, відкрили 2 театри, а сам Львів отримав право самоврядування. Місто ставало все більш європейським. Нові технології, транспорт, електрика, автомобілі, телефонний зв’язок – все це зробило Львів знову привабливим для проживання містом.

Перший електричний трамвай

Цікавий факт – у Львові електричний трамвай з’явився раніше, ніж у Відні, у 1894 році.

Хоч місто й розвивалось, проте, як би не було, залишалось під австрійською владою. Вона була досить ліберальною і, порівнюючи з іншими частинами країни, давала набагато більше свободи українській культурі. Але чужа влада залишається чужою, а тому у 1848 році Головна Руська Рада проголошує соборність українського народу. Через декілька десятків років починається Перша Світова Війна.

І Львів знову повертається під владу Польщі.

За недовгий період між Першою та Другою Світовими Війнами відбувається безліч подій: відбувається Листопадовий виступ українців за незалежність, утворюється Західноукраїнська Народна республіка, що об’єднується з Великою Україною… Звісно, до незалежності це не призводить, проте кладе початки національної усвідомленості та консолідації, зароджує у більшості населення підтримку національної ідеї. Стає вектором у боротьбі за незалежність.

І у 1939 році Україна (відповідно, і Львів також) як окрема країна входить до складу СРСР.

Часи СРСР у Львові: воєнний та післявоєнний періоди

Коли поляки у 1939 році віддали Львів Радянському Союзу, важко сказати, що містяни радісно зустріли нову владу. Про жодну довіру йтися не могло – адже навіть зовнішній вигляд та поведінка нових командирів викликали сумніви. Кажуть, що деякі з них навіть «мили голову у туалеті».

Відповідно, захищеними львів’яни себе не відчували і не надто покладались на нове правління. Та й не дивно, адже практично одразу безліч діячів та простих людей були заслані у Сибір або навіть вбиті так, як це відбувалось у всій Радянській Україні.

Далі пішли важкі роки Другої Світової Війни. Львів, як і вся країна, зазнали значних втрат, а по її закінченні так і залишились в складі СРСР.

Важко сказати, чи був це хороший період у житті міста. Більшість поляків звідти виїхало, а натомість новими сусідами львів’ян стали росіяни та євреї, значну частину складали також українці зі східної частини країни. Очевидно, що греко-католицька церква була ліквідована, йшла війна проти УПА та репресії проти українців, всіх незгодних відсилали до Сибіру.

Паралельно з цим Львів ріс у плані технологічного процесу – у ці часи було збудовано більшість сучасних районів, відкрито 7 заводів. Було засновано безліч інститутів, а також Західний науковий центр Академії наук УРСР.

Населення уже на той момент ставало у більшості своїй україномовним, українською тут розмовляло близько 80% населення.

Уже з початком Перебудови почав набувати поширення національно визвольний рух і зовсім скоро, 24 серпня 1991 року Україна стала незалежною. Львів’яни нарешті змогли цілком і повністю офіційно назвати  себе українцями.

Після всіх життєвих перипетій: сучасний Львів

На сьогоднішній день Львів – це велике місто, культурний центр, улюблена туристична локація безлічі українців та іноземних гостей. Місто не стоїть на місці і продовжує розвиватись у різних сферах, ремонтуватись, відбудовуватись та реставруватись. Станом на 2018 рік у місті проживало 721 тисяча мешканців, і це лише офіційно – можна тільки уявити, скільки тут людей насправді. Адже крім своєї туристичної та культурної місії, місто несе ще й освітню функцію – університети, академії, коледжі Львова відомі всій країні високим рівнем освіти та сучасним підходом. Змінилось багато: змінилось місто і змінились люди. Як де і в чому? Читайте далі.

Львів після незалежності

За роки незалежності Львів чимало здобув і почав часто з’являтись на сторінках іноземних видань у різноманітних рейтингах і ТОПах.

Основний напрямок, що зараз розвивається тут найбільше, –  звичайно ж, туризм. Щороку Львів відвідує близько 2 мільйонів туристів. Їх приваблює велика кількість фестивалів, розважальних та культурних заходів. Майже кожних вихідних у Львові відбувається якась цікава подія, до прикладу,  свято шоколаду, сиру і вина, кави чи еклерів. Звісно, є події присвячені літературі, театру, кіно, музиці та ін. Особливо популярні тут святкування традиційних свят – Різдва чи Великодня.

Повну програму подій на 2019 рік ви знайдете за посиланням.

ІТ-сфера

На сьогоднішній день Львів став одним із осередків ІТ-сфери. У 2018 році в місті навіть почали будувати ІТ Раrk – величезний комплекс офісів, навчальних та сервісних будівель, що має стати центром ІТ-індустрії Львова. Закінчення будівництва планується у 2023-24 роках!

Підприємництво у Львові

Повертаючись до рейтингів, Topic Financial Times також згадує про Львів як про одне із найбільш перспективних міст Європи. Безліч невеликих компаній легко адаптуються до львівського ринку і мають неабиякі перспективи розвитку.

Працюють тут і відомі підприємства, продукція яких асоціюється зі Львовом у багатьох туристів. Йдеться про всім відоме львівське пиво, каву чи шоколад.

Архітектура Львова

Львів розвивається і в плані архітектури. Звичайно, впродовж років було втрачено безліч вагомих історичних споруд, проте Львів – саме те місто, де історію дуже цінують, а відтак зберігають і реставрують будинки відомих людей та зразки різноманітних стилів минулого. Кожен, хто хоча б раз був у Львові, знає, архітектура тут вражає, і відірвати погляд від церков у готичному стилі і класичних будинків неможливо.

Деякі з таких споруд, проте, були безповоротно втрачені. Так, наприклад,  так званий «вивихнутий» будинок на площі Міцкевича. Сьогодні на його місці стоїть «Укрсоцбанк». Будинок, створений у 1830 році завжди був кінотеатром (одним із найстаріших у Львові!). у 1967 році тут вирішили встановити електричне табло з рухомим літерами – щоб розповідати про новини. 1991 табло стало причиною пожежі, яка майже повністю зруйнувала будинок. «Вивихнутим» його назвали у 1992 році, коли під час фестивалю «Вивих» його розписали різними назвами.

А 21 рік назад, у 1998 році, тут збудували зовсім нову будівлю, яка стала банком.

Проте у питанні архітектури Львів багато здобув!

Відомо, що за період 1991-2001 років, ніде не було збудовано такої кількості церков і храмів, як у Львові! Так, Церква Різдва Пресвятої Богородиці вважається найкращим зразком сучасної Львівської архітектури.

Справжню гордість львів’яни можуть також відчувати за студмістечко Львівського Католицького Університету, за його бібліотеку та корпуси. Архітектурне рішення їх дійсно вражає – сучасно та сміливо.

Гордість львів’ян –  Арена Львів, будувати яку почали у 2008 році. На сьогодні – це великий та сучасний стадіон, готовий приймати не тільки футбольні матчі, а і різноманітні форуми та конференції.

Ще один здобуток – новий термінал Львівського аеропорту, будівництво якого закінчилось у 2012 році.

Хоч Львів і в більшості своїй місто історичне, таке, що пахне духом минулих століть, і складається зі старих атмосферних будівель, є тут і нові та сучасні будинки талановитих архітекторів.

Так, наприклад, Офіс SoftServe, що на Садовій 2а, був нагороджений відзнакою на «Дім-2016: Кришталева цегла» – Міжнародному архітектурному конкурсі. Архітектор: Юліан Чаплінський.

Крім того, у спальних районах Львова не перестають рости новітні житлові комплекси. Кожен з забудовників намагається здивувати потенційних жильців не тільки комфортними умовами проживання, а і цікавими архітектурними рішеннями.

Словом, Львів таки – місто контрастів. Тут так багато старого і атмосферного, проте зовсім поряд – нове і сучасне. Цікаве те, що ці комбінації ніяк не псують загальний вигляд Львова: все виглядає вкрай гармонійно.

Куди піти і що подивитися: Львів туристичний

Ми вже розповідали, що Львів щороку відвідує близько 2 мільйонів туристів! Не дарма, адже тут справді є куди піти і на що подивитись.

У місті більше 2000 пам‘яток різного ґатунку – культурних, історичних, архітектурних.

Серед тих, які найбільше цікавлять туристів:

• Площа Ринок з усіма історичними спорудами – ратушею та іншими пам‘ятками.
• Парк та університет імені Івана Франка.
• Проспект Свободи.
• Домініканський собор.
• Успенська церква з супутніми будівлями.
• Королівський та міський арсенали.
• Порохова вежа.
• Бернардинський монастир.
• Латинська катедра.
• Собори та храми – святого Юра, святої Ельжбети, святого Онуфрія.
• Залізничний вокзал.
• Оперний та драматичний театри.
• Вірменська церква.

А ще тут справді багато музеїв, прочитати про які можна у одній із наших статей:

Коли місто має настільки багату та вражаючу історію, його хочеться відкривати знову і знову. Тут можна прожити все життя – і не обійти всі визначні місця, не дізнатись про всіх відомих людей, які тут жили.

Львів багато пережив і ще багато переживе, але його неймовірний дух і атмосфера завжди притягуватиме туристів. Для них тут розвинена дуже зручна інфраструктура – готелі, кав’ярні та ресторани, театри та музеї, екскурсії.

Про повний перелік екскурсій ви можете почитати нижче. 

Ми, команда готелю «Едем», завжди раді бачити тут нових гостей! І завжди раді відчинити їм двері нашого готелю. Неважливо, чи приїхали ви помилуватись львівською архітектурою, обрали для себе гастро-тур по закладах, чи вирішили завітати на якийсь з фестивалів або виставок – готель «Едем» не тільки запропонує комфортабельні номери, а і пригостить смачним сніданком. Наша локація вкрай зручна для різних туристів – ми знаходимось майже в центрі Львова. Дійти пішки можна практично до всіх відомих локацій.